1 куплет:
Мій поїзд їде. Тріщать колеса. Минають зими. Минають весни.
Роки і рельси. Сплетіння ліній. Душевні травми. Душевні тіні.
Не знаю як, але мимоволі я сів у поїзд своєї долі.
А поїзд їхав. Йому байдуже, що комусь сумно, погано дуже.
І ми колись стартували разом: маленька я з безкінечним часом.
А потім так, як засохлі квіти, тремтіло серце, розхристане вітром.
І я вистрибувала з вагону ніхто не чекав мене на пероні.
І інших інші зустрічали, а я сідала і їхала далі…

Приспів:
Є станція, де немає тривоги. Вона вкінці моєї дороги.
Дорога, що веде до неба, для мене. І для тебе.
Є станція, де немає тривоги. Вона вкінці моєї дороги.
Дорога, що веде до неба, для мене. І для тебе.

2 куплет:
Твій поїзд їде. Яка різниця, коли єство піднялось, мов птиця
Над тим, що було, і є, і буде, над тим, що скажуть про тебе люди.
Нетлінне щастя з`явилось в тебе - глибокий спокій і чисте небо.
Цей світ для тебе, що за віконцем, в твоєму вікні так багато сонця.
Своїх доріг я в житті не знаю, та Бог зі мною, я відчуваю.
Він силу дав усе пережити. За це я буду  Його хвалити.
Мій поїзд їде. Тріщать колеса. Минають зими. Минають весни.
В кінці дороги побачу світло. Мене зустріне Спаситель світу.