Тебе розп’яли, мій Господь,
а Ти з хреста благословляв.
Тебе зневажили вони,
а Ти їм, Боже, все прощав.
Вони з Тобою на хресті
свої надії поховали.
Про царство слави на землі,
а про небесне не згадали.
Отримати хотіли все —
потрібен був Володар світу.
Вони не визнали Тебе,
не зрозуміли: Відкупитель.
Струмком стікала кров із ран,
Собою землю окропила.
Від того болю і страждань
небесні сили затремтіли.
Він не зійшов з хреста —
розп’ятий Цар своїм творінням.
Він не зійшов з хреста,
бо Його смерть несла спасіння.
Він не зійшов з хреста,
і через біль, який долає,
Він кричав: «Прости їм,
як Я прощаю».
Була долоня у сльозах,
яку пробили руки грішні.
То небо плакало за Ним
і горювало безутішно.
Усі присутні розійшлись,
на самоті Тебе лишали.
Не зрозуміли вони суть —
Твої страждання їх спасали.
Воскрес із мертвих, переміг
життя ціною смерті жало,
З Отцем Собою примирив
Він нас — і пропасті не стало.
Він зупинив усю війну,
що існувала споконвіку,
і царюватиме один —
Він переміг, Володар світу.