Дивлюся, мамо, в ніжні твої очі,
Читаю в них довіру і любов.
Вони мені, як зорі серед ночі,
Вони - в морози сонячне тепло.
Пригадую дитинства літню зливу,
Горіхи, що лежали на землі.	
Для мене ти весела і щаслива,
Збирала  їх в нескошеній траві.


Я дякую, тобі, Великий Боже,
Що мамою мене благословив.
Ніхто в житті любити так не може,
Як мама і як Ти нас полюбив.	
О Господи, тримай її на світі,
Її душа з тонкого кришталю.
Щоби не впала, не  була розбита,
Тримай, бо я її люблю.

Така любов, що є в моєму серці
Не може поміститися в слова.
Тож передати, часом, не вдається,
Яка мені, ти мамо, дорога.
В душі і сонце, і веселка буде,
Моменти щастя, може і тривог.	
Та я в житті ніколи не забуду,
Як мама любить. І як любить Бог.

Чому буває так, що із роками,
Як сивина торкається до скронь,
Ми починаєм цінувати маму,
Тепло її потрісканих долонь.
І з часом найдорожчою на світі
Вона для нас, немолодих, стає.
Бо знаємо, що невблаганна вічність,
Не запитає і візьме своє.