Відбилася від стада, овечка молода
Незнала що біда там де пастуха нема
Земля квітками вслана, кругом усе співа
І тішилась овечка ніхто їй не трима

Так гарно сонце світить, радіє все кругом
Хотілолося б оббігти увесь цей луг кругом
І бігла довго й легко не думала про те,
Що стада вже не видно і пастуха ніде

Та раптом зупинилась, бо трішки вже стомилась
Її боліли ніжки та голова крутилась,
На право та на ліво оглянулась вівця
Кругом лиш чорні гори й колючки без кінця

Почало вже темніти, холодний вітер дув
Вівця звала на поміч, на жаль ніхто не чув
І ось неподалік вже почувся вовчий вій
Як страшно я боюся, о деж ти пастир мій?

Невже я тут загину, така ще молода?
Спаси мене мій Пастир, кругом мене біда.

А Пастир зогледівшись що десь вівці нема,
Не йшов відпочивати, хоч ніч була темна
Він перейшов рівнину і аж до гір дійшов
І там на краю скелі овечку він знайшов

Він ніжно взяв на руки, притиснув до грудей
І наче рідний батько, обтер сльозу з очей
Та ніжно і з любов'ю він дав пораду їй
Тримайся свого стада, та слухай голос Мій.