1 куплет:
Я в поле вийшов на світанку, коли ще люд спокійно спав,                                 
На самоті осіннім ранком своє минуле пригадав...
В полоні мрій мені здавалось - я слухав старий передзвін,
Переді мною вмить постали діла моїх далеких днів.

Приспів:
Як згадаю восени безтурботні дні весни...
Поле моє, нива моя, чим вона засіяна?
Поле моє...
       
2 куплет:
Женці зібрати поспішали свій урожай, своє зерно.
А поруч смужечка лежала, - зашелестіла бур`яном...
На серці боляче так стало, що мимоволі плакав я.
"О, Боже мій, - уста шептали, - прости, це ж смужечка моя!"
      
3 куплет:
Я вдячний Богові сердечно,  що Він вкінці осінніх днів
Мої гріхи, мою безпечність, безмірний в милості, простив.
Я буду ниву засівати зерном добірним, не пустим!
Коли прийде Христос забрати своїх на небо, був я б з Ним!


Слова З. Джулай