1 куплет:
Косари на лугу размахалися острыми косами, 
Что им Божий цветок, им бы кончить работу свою.
Я на милость Твою уповаю, Спаситель мой, Господи,
На милость, на милость, лишь только на милость Твою.

2 куплет:
А иначе, зачем Ты поил меня дивными росами?
Для чего показал мне любовь и Свою теплоту?
Для чего Ты наполнил меня чудо песнями, Господи?
Неужель для того, чтобы бросить под ноги скоту?

3 куплет:
Только вера в Тебя, вот моя неизменная спутница.
Вера в то, что Ты всем управляешь Своею рукой.
И я знаю, Господь, что всегда за меня Ты заступишься,
И спасительным камнем Ты станешь пред острой косой.

4 куплет:
Косари на лугу отмахалися острыми косами,
Завершён сенокос, ну а я невредимым стою,
И как в прежние дни, упиваясь небесными росами,
Прославляю Тебя за любовь и за милость Твою.

1 куплет:
Косарі поміж трав розмахалися гострими косами.
Що їм квітка Твоя! Їм би впорати справу свою.
Я на ласку Твою сподіваюся, Спасе мій, Господи,
На ласку, на ласку, на Батьківську милість Твою.

2 куплет:
Віра Божа одна - днів моїх незамінна супутниця -
Що Ти мною завжди керуватимеш, Боже мій, Сам,
Що Ти каменем став і в біді Ти за мене заступишся -
В косовиці лихій обмине мене гостра коса.

3 куплет:
Недаремно ж бо Ти напував мене свіжими росами,
Життєдайним дощем від посухи й від спеки зберіг,
Переповнив мене псалмоспівами славними,, Господи, –
Щоб Тебе, Боже мій, квіт у лузі прославити зміг!

4 куплет:
Ой, косарики вже відмахалися гострими косами.
Перед ними вцілівши, під ранішнім сонцем стою,
Насолоджуюю душу дзвінкими небесними росами,
Прославляю Тебе за любов і за милість Твою.