Ми сідаєм в літак, наш майбутній політ,
Буде довгий, а може легкий.
Я дивлюся згори. І побачений світ -
Немов на долоні руки.

Приховаю захоплено страх висоти,
Пролітаючи зону вітрів.
Серце стукає в такт, під ногами міста,
Я би там побувати хотів.

Подивися на карту великих столиць,
Подивися на сині моря.
Засмагає під сонцем, лежить горілиць,
Обертається наша земля.

Леонардо да Вінчі і навіть Ван Гог,
Малювали пейзажі її.
Та створити цю землю би зміг тільки Бог,
І ніхто би так більше не зміг.

Атмосфера небес і адреналін,
Полотно кучерявих хмар.
Я б хотіла побачити більше згори,
Та міста накриває туман. 

Амстердам, ні Париж, не зрівняються з тим,
 Містом,  де буду жити  я.
Я пройду кілометри життєвих доріг,
А тоді полечу до Христа.

Потекли, наче ріки, мільйони стежин,
Як в якомусь казковому сні.
Відчуваю, що ця дивовижна земля,
Безперечно, належить мені.

І трапляється так, що життєвий літак
Потрапляє у сніговій.
Та в польоті такому я чую на смак
Сьоме небо моїх надій.

Закриваю руками спітніле вікно, 
І в молитві до Бога лечу.
Відчуваю, що я приземлилась  давно,
Біля ніг Твоїх, мій Ісус.

Знаю я, куди йти, я земний мандрівник,
Що шукає небесний край.
Я покаявся, серце взяло висоту, 
З того часу оспівує рай.

Колись матимеш крила, а зараз ти так
Уявляєш польоти сам.
Хай летить в небеса твій сердечний літак,
Поки ти летиш в Амстердам.

Гравітацію серця не зупинять вітри,
Ані град, ні краплини дощу.
І тяжіння земне не торкає мене,
Я у пісні до Бога лечу.