Як прекрасні вгорі небеса,
Сяйво зоряне -  дивна краса,
Я дивлюсь, і зникає сльоза,
В небеса, в небеса, в небеса. 

Вабить зір голубінь без кінця,
Як сказати «немає Творця»?
Зрозуміти не можу ніяк:
Чому так, чому так, чому так?

Сонце грає промінням своїм,
Про Творця небо мовить мені,
Вітер спів над  Землею несе:
Це для тебе, для тебе усе. 

Я співаю про те, що Ісус
Мене спас від життєвих спокус,
Кров стікала свята за наш гріх
І за тебе, за мене, за всіх.

1 куплет:  
Як прекрасна Небесна Блакить,
Часто душу мою веселить. 
||: Зір спрямовую свій я завжди,
Лиш Туди, лиш Туди, лиш Туди! :||

2 куплет:  
Манить Неба Краса без кінця,
Чому кажуть-«Немає Творця?».
||: Це збагнути не можу ніяк,
Чому так? Чому так? Чому так? :||

3 куплет:  
У красі все сіяє своїй
І говорить про Почерк Святий.
||: Йдуть думки, мов пісенний мотив: 
Бог створив, Бог створив, Бог створив! :||

4 куплет:  
Тож співати я прагну псалом,
Що жить буду з Ісусом Христом. 
||: Кров Невинну, Святу Він пролив, 
Бо так сильно мене полюбив! :||

5 куплет:  
Говорю я усе Небесам,
Як прекрасно Їх Бог створив Сам.
||: Шлю Ісусу любов я свою,
Бо Його дуже сильно люблю! :||