1 куплет:
Мир так жесток, что боль слилась с дыханьем,
Душе нет места в мире отдохнуть.
Сердца живут в невидимом терзаньи,
Не понимая в чем же жизни суть.

Припев:
Но я спешу к Тебе в объятья неба,
И убегаю от тревог земли.
Омой меня, чтоб быть белее снега,
Чтоб оторваться мог я от земли.
Нет места лучше, чем в объятьях неба!
Там океан Твоей святой любви.
И я лечу туда на крыльях веры,
Прими меня, Спаситель мой, прими.

2 куплет:
К кому пойдешь ты, чтоб найти ответы?
Куда бежать, чтоб раны исцелить?
Лишь Он дарит душе твоей рассветы,
И только с Богом сердце будет жить.

Припев:
Ты поспеши к Нему в объятья неба,
Чтоб убежать от всех тревог земли.
Тебя омоет Он белее снега,
Чтоб оторваться мог ты от земли.
Нет места лучше, чем в объятьях неба!
Там океан Его святой любви.
Лети к Нему туда на крыльях веры,
Спаситель примет, только лишь приди...

1 куплет:
Світ так жорсток, що біль злилась з диханням, 
Душі немає відпочинку тут, 
Серця живуть немовби в катуванні, 
Не розумія всю життєву суть. 

Приспів:
А я спішу в обійми неба щирі,
Ховаюсь там я від тривог землі. 
Омий мене, щоб було серце білим, 
Щоб відірватись міг я від землі. 
Найкраще місце є в обіймах неба, 
Там океан Ісуса доброти. 
З Тобою бути є моя потреба, 
Прийми мене, Спаситель мій, прийми!

2 куплет:
Куди ти підешь, щоб зцілити рани, 
І на питання відповідь знайти?
Лише Він може у житті тримати, 
І тільки с Богом в серці ти живи. 

Приспів:
Спіши в обійми ти Христові щирі,
Сховатись там щоб від тривог землі. 
Тебе омиє - буде серце білим, 
Та відірватись зможешь від землі. 
Найкраще місце є в обіймах неба, 
Там океан Ісуса доброти. 
Із Богом бути - то душі потреба. 
Спаситель прийме, ти лише прийди.