1 куплет:
Меня манят к себе небеса, 
От земного хочу оторваться. 
Лишь не легкой бы быть на весах, 
Чтоб навеки во тьме не остаться. 
Жизнь должна добродетельной быть, 
Доброй кроткой смирёной и верной. 
Мы должны всеx прощать и любить, 
Чтоб во всем была Божия милость. 

Припев:
А нас манят к себе небеса, 
Мы хотим от земли оторваться, 
Взвесим жизнь свою на весах, 
Чтобы в небе с Христом повстречаться. 

2 куплет:
Нам легко о делах говорить, 
А вот в жизнь воплотить их не просто, 
Но Христос даст нам сил дел творить, 
Что поможет духовному росту. 
Забываем порой небеса, 
Суета завладела всей жизнью. 
Но не жить же нам век в суете, 
Ведь нам к вечности надо стремиться. 

3 куплет:
Поднимите глаза в небеса, 
В небе дом наш и наша отчизна, 
В своём сердце Христу дверь открыв, 
Навсегда чтобы Он в нём поселился. 
Птицы стаями в небо летят, 
Доверяясь во всём лишь вожатым. 
Нам пример они свой оставляют, 
Доверяться во всём только Богу.

1 Куплет:
Мене манять святі небеса 
Від земного бажаю звільнитись,
На вазі своє зважу життя, 
Щоб у темряві не залишитись.
Мають бути чесноти в житті - 
Радість, лагідність, здержливість, вірність,
Слід прощати, любити усіх, 
Виявляти усім Божу милість

Приспів:
Так нас манять святі небеса,
 Від земного бажаєм звільнитись,
На вазі свої зважмо життя,
 Щоб у небі з Ісусом зустрітись

2 Куплет:
Легко мову про вчинки вести, 
Та в житті їх робити непросто,
Та Христос нам для цього дав сил, 
Щоб сприяти духовному зросту.
Скрізь панує в житті марнота, 
Забуваєм ми часто про небо,
Не марнуймо бездумно життя, 
Нам до вічності прагнути треба

3 Куплет:
До небес свої очі здійми, 
В небі дім наш і наша вітчизна,
Двері серця свого відчини, 
Щоб Христос там навік поселився.
В небо зграями линуть птахи, 
Ватажкам довіряють дорогу,
Нам залишили приклад вони, 
Щоб в усьому довіритись Богу

Церква Спасителя Христа м. Львів