1 куплет: Косари на лугу размахалися острыми косами, Что им Божий цветок, им бы сделать работу свою. Я на милость Твою уповаю, Спаситель мой, Господи, На милость, на милость, лишь только на милость Твою. 2 куплет: Только вера в Тебя, вот моя неизменная спутница. Вера в то, что Ты всем управляешь Своею рукой. И я знаю, Господь, что всегда за меня Ты заступишься, И спасительным камнем Ты станешь пред острой косой. 3 куплет: А иначе, зачем Ты поил меня дивными росами? Для чего показал мне любовь и Свою теплоту? Для чего Ты наполнил меня чудо песнями, Господи? Неужель для того, чтобы бросить под ноги скоту? 4 куплет: Косари на лугу отмахалися острыми косами, Завершён сенокос, ну а я невредимым стою, И как в прежние дни, упиваюсь небесными росами, Прославляю Тебя за любовь и за милость Твою. ----Украинский перевод:---- Косарі поміж трав 1 куплет: Косарі поміж трав розмахалися гострими косами. Що їм квітка Твоя! Їм би впорати справу свою. Я на ласку Твою сподіваюся, Спасе мій, Господи, на ласку, на ласку, на Батьківську милість Твою. 2 куплет: Віра Божа одна - днів моїх незамінна супутниця - що Ти мною завжди керуватимеш, Боже мій, Сам, що Ти каменем став і в біді Ти за мене заступишся - в косовиці лихій обмине мене гостра коса. 3 куплет: Недаремно ж бо Ти напував мене свіжими росами, життєдайним дощем від посухи й від спеки зберіг, переповнив мене псалмоспівами славними, Господи, – щоб Тебе, Боже мій, квіт у лузі прославити зміг! 4 куплет: Ой, косарики вже відмахалися гострими косами. Перед ними вцілівши, під ранішнім сонцем стою, упиваюся ним і дзвінкими небесними росами, славлю квітом Тебе за любов невичерпну Твою.
1 куплет: Косарі поміж трав розмахалися гострими косами. Що їм квітка Твоя! Їм би впорати справу свою. Я на ласку Твою сподіваюся, Спасе мій, Господи, На ласку, на ласку, на Батьківську милість Твою. 2 куплет: Віра Божа одна - днів моїх незамінна супутниця - Що Ти мною завжди керуватимеш, Боже мій, Сам, Що Ти каменем став і в біді Ти за мене заступишся - В косовиці лихій обмине мене гостра коса. 3 куплет: Недаремно ж бо Ти напував мене свіжими росами, Життєдайним дощем від посухи й від спеки зберіг, Переповнив мене псалмоспівами славними,, Господи, – Щоб Тебе, Боже мій, квіт у лузі прославити зміг! 4 куплет: Ой, косарики вже відмахалися гострими косами. Перед ними вцілівши, під ранішнім сонцем стою, Насолоджуюю душу дзвінкими небесними росами, Прославляю Тебе за любов і за милість Твою.
