1 куплет:
Косари на лугу размахалися острыми косами, 
Что им Божий цветок, им бы сделать работу свою. 
Я на милость Твою уповаю, Спаситель мой, Господи, 
На милость, на милость, лишь только на милость Твою. 

2 куплет:
Только вера в Тебя, вот моя неизменная спутница. 
Вера в то, что Ты всем управляешь Своею рукой. 
И я знаю, Господь, что всегда за меня Ты заступишься, 
И спасительным камнем Ты станешь пред острой косой. 

3 куплет:
А иначе, зачем Ты поил меня дивными росами? 
Для чего показал мне любовь и Свою теплоту? 
Для чего Ты наполнил меня чудо песнями, Господи? 
Неужель для того, чтобы бросить под ноги скоту? 

4 куплет:
Косари на лугу отмахалися острыми косами, 
Завершён сенокос, ну а я невредимым стою, 
И как в прежние дни, упиваюсь небесными росами, 
Прославляю Тебя за любовь и за милость Твою. 

----Украинский перевод:----

Косарі поміж трав

1 куплет:
Косарі поміж трав розмахалися гострими косами. 
Що їм квітка Твоя! Їм би впорати справу свою. 
Я на ласку Твою сподіваюся, Спасе мій, Господи, 
на ласку, на ласку, на Батьківську милість Твою. 

2 куплет:
Віра Божа одна - днів моїх незамінна супутниця - 
що Ти мною завжди керуватимеш, Боже мій, Сам, 
що Ти каменем став і в біді Ти за мене заступишся - 
в косовиці лихій обмине мене гостра коса. 

3 куплет:
Недаремно ж бо Ти напував мене свіжими росами, 
життєдайним дощем від посухи й від спеки зберіг, 
переповнив мене псалмоспівами славними, Господи, – 
щоб Тебе, Боже мій, квіт у лузі прославити зміг! 

4 куплет:
Ой, косарики вже відмахалися гострими косами. 
Перед ними вцілівши, під ранішнім сонцем стою, 
упиваюся ним і дзвінкими небесними росами, 
славлю квітом Тебе за любов невичерпну Твою.

1 куплет:
Косарі поміж трав розмахалися гострими косами.
Що їм квітка Твоя! Їм би впорати справу свою.
Я на ласку Твою сподіваюся, Спасе мій, Господи,
На ласку, на ласку, на Батьківську милість Твою.

2 куплет:
Віра Божа одна - днів моїх незамінна супутниця -
Що Ти мною завжди керуватимеш, Боже мій, Сам,
Що Ти каменем став і в біді Ти за мене заступишся -
В косовиці лихій обмине мене гостра коса.

3 куплет:
Недаремно ж бо Ти напував мене свіжими росами,
Життєдайним дощем від посухи й від спеки зберіг,
Переповнив мене псалмоспівами славними,, Господи, –
Щоб Тебе, Боже мій, квіт у лузі прославити зміг!

4 куплет:
Ой, косарики вже відмахалися гострими косами.
Перед ними вцілівши, під ранішнім сонцем стою,
Насолоджуюю душу дзвінкими небесними росами,
Прославляю Тебе за любов і за милість Твою.

Невідомий