1 куплет:
Пути - дороги дальние, весёлые, печальные.. 
Им не видать конца. 
Идут по ним прохожие, бедняги и вельможи там 
Кто в ад, кто в небеса. 
А кто-то изнемог и к небу взгляд подняв спросил, 
Когда ж увидим свет, конец пути? 

Припев:
А листья тихо падают и никого не радуют, 
Лишь добавляя грусти и тоски. 
Так жизнь моя негожая на листопад похожая, 
Прости меня, молю, Господь, прости! 

2 куплет:
Пути-дороги дальние, весёлые, печальные, 
Вдруг подведут итог. 
Ведя усталых странников, скитальцев и изгнанников 
На запад и восток. 
И понимаешь в суете извилистых путей, 
Ты - пилигрим уже последних дней. 

3 куплет:
Пути, дороги дальние весёлые, печальные 
Закончатся они. 
Как ветра дуновение, и как одно мгновение 
Промчатся эти дни. 
И в суете земных путей ты вдруг определишь, 
Что на пороге вечности стоишь.

1 Куплет:
Шляхи - дороги дальні є,
То радість, то печаль на них
Без краю і кінця.
І різні перехожі тут,
І бідняки й вельможі йдуть
Хто в пекло, а хто в рай!
А хтось втомився в боротьбі і вголос запитав:
Коли кінець прийде моїм шляхам?!

Приспів:
А листя тихо падає й нікого вже не радує,
Лиш додає печалі і нудьги.
Моє життя, як листопад, бо не прожите для Христа.
Прости, мій Господи, молю, прости!

2 Куплет:
Шляхи - дороги дальні є,
То радість, то печаль на них,
Кудись нас приведуть.
І добре, як мандрівники
Питання задають собі:
«Моя куди йде путь?»
І розумієш в суєті покручених доріг-
Ти пілігрим уже останніх днів!

3 Куплет:
Шляхи - дороги дальні є,
То радість, то печаль на них,
Закінчаться вони.
Мов подих вітру шелестить,
Чи спалах зірки, лиш на мить,
Спливуть і наші дні.
І в суєті земних доріг ти зрозумієш вмить,
Що на порозі вічності стоїш

Viktorija Krysiuk