1 куплет:
Ми маріонетки... Ляльки за вітриною,
Сувенірні іграшки, придбані людиною.
Люди насміхаються, мешканці земних долин.
Те, що ми давно живі, знаєш, Боже, ти один.

Тиха повінь вечора. Я сиджу засмучений.
Сірої буденності птахом не прирученим.
Нервами, як попелом, дні були засипані,
Тихо за вітриною я дощами схлипував.
	
Не хотіла лялькою бути дерев яною,
А летіла у молитві піснею сакральною.
Бог прийшов в моє життя повістю небесною,
Щоб у книзі сторінки написались веснами. 

Приспів:
Сонячна симфонія пробудила серце
Вільними акордами на свободу рветься.
Днів моїх поезію, лірику і драму
Я тобі присвячую свого серця гаму.
Я звучу для Бога, диригуй Маестро,
Заспіваю в унісон з ангельським оркестром.

2 куплет:
Бог звільнив мене навіки. Ти нитки порвала,
З допомогою яких нами керували.
Ти майже не дихала, впала в Божі руки,
Від твоїх живих пісень залишились звуки.

Дай мені симфонію не таку, як в інших,
Ти достойний, Боже мій, неповторних віршів.	
Ти зроби, щоб я була сильною, глибокою,
Щоб пройшлася по житті я Твоїми кроками.

З масками, пуантами, ми тепер прощаємось,
Будемо ми справжніми, в цьому цирку каємось.
Виклади моє життя фресками чи глиною,
Я не хочу грати роль, а стати людиною.